Війна Червоної І Білої Троянди Реферат
— міжусобні війни (1455— 85) за престол Англії між двома відгалуженнями королівської династії Плантагенетів: Ланкастерами (в гербі — червона троянда) та Норками (в гербі — біла троянда). Ланкастери спиралися на великих феодалів Пн. І Уельсу, Йорки — на частину зем. Аристократії Пд. Сх., нове дворянство і багатих городян. Війну почав герцог Річард Иорк, який, використовуючи невдоволення в країні клікою ланкастерців (правила від імені недоумкуватого Генріха VI), висунув домагання на англ. Річард зазнав поразки і 1460 був страчений.
Тому що спалахнула війна відома як війна Червоної та Білої. Обидві троянди – червону і. Столітня війна,; Війна Червоної та Білої троянд (ХV століття),; Народні повстання. Звіт про виконання ІНДЗ подається у вигляді реферату з титульною.
У 1461 престол захопив його син (король Едуард IV). В 1471 він придушив збройний виступ опозиційних феодалів. Після смерті Едуарда IV (1483) престол перейшов до його малолітнього сина Едуарда V (був убитий того самого року), а потім — до його брата Річарда Глостерського (Річард III). Проти останнього об'єдналися обидва угруповання. В битві біля Босворта (1485) армію Річарда ПІ було розгромлено, а його вбито. Королем став представник ланкастерської партії Генріх VII Тюдор, засновник дин.
Події війни відображено в істор. Шекспіра 'Генріх VI' і 'Річард III'.
Червоної і Білої троянди війна – 1455-85, міжусобна війна в Англії, за престол між двома гілками династії Плантагенетів — Ланкастерами (в гербі червона троянда) і Йорками (в гербі біла троянда). Загибель у війні головних представників обох династій та вчинках значної частини знаті полегшила встановлення абсолютизму Тюдорів. Червоної і Білої троянди війна (The Wars of Roses ) (1455-85), криваві міжусобні конфлікти між феодальними кліками в Англії, які взяли форму боротьби за престол між двома лініями королівської династії Плантагенетів: Ланкастерами (в гербі червона троянда) і Йорками (в гербі біла троянда). Причини війни.
Війна Червоної Та Білої Троянд Реферат
Причинами війни послужили важке економічне становище Англії (криза великого вотчинного господарства і падіння його дохідності), поразка Англії Столітньої війні (1453), позбавило феодалів можливості грабувати землі Франції; придушення повстання Джека Кэда в 1451 (див. Кэда Джека повстання) разом із ним — сил, супротивників феодальної анархії. Ланкастери спиралися головним чином баронів відсталого півночі, Уельсу й Ірландії, Йорки — на феодалів економічно більш розвиненого південного сходу Англії. Середнє дворянство, купці і заможні городяни, зацікавлені у вільний розвиток торгівлі, і ремесел, ліквідації феодальної анархії та встановленні твердої влади, підтримували Йорков. При слабоумном королі Генрихе VI Ланкастере (1422-61) країною правила кліка кілька великих феодалів, що було порушено невдоволення у решті шарах населення. Користуючись цим невдоволенням, Річард, герцог Йоркський, зібрав навколо себе своїх васалів і пішов із лицарями у Лондон. У битву біля Сент-Олбансе 22 травня 1455 він розбив прибічників Червоної троянди пішов.
Відсторонений невдовзі від влади можливе, його знову підняв заколот і Ющенко заявив про свої претензії англійською престол. З військом своїх прибічників здобув перемоги над противником при Блор-Хите (23 вересня 1459) і Норт-хемптоне (10 липня 1460); під час останньої захопив в полон короля, після чого змусив верхню палату визнати себе протектором держави й спадкоємцем престолу. Але королева Маргарита, дружина Генріха VI, відносини із своїми прибічниками несподівано натрапила нею при Уэйкфилде (30 грудня 1460).
Річард з'явився вщент і загинув у бої. Вороги відрубали йому голову і виставили в стіні Йорка у паперовій короні. Син його Едуард з допомогою графа Уорика розбив прибічників Ланкастерской династії при Мортимерс-Кроссе (2 лютого 1461) і Тоутоне (29 березня 1461). Генріх VI був усунутий; і Маргарита бігли до Шотландії. Переможець став королем Едуардом IV. Але війну тривала. У 1464 Едуард IV завдав поразки прибічникам Ланкастерів північ від Англії.
Генріх VI узяли в полон, і полягає у Тауер. Прагнення Едуарда IV підсилити свій влада і обмежити свободи феодальної знаті призвело до повстанню старих прибічників на чолі з Уориком (1470).
Едуард втік із Англії, Генріх VI у жовтні 1470 відновили на престолі. У 1471 Едуард IV при Барнете (14 квітня) і Тьюксбери (4 травня) розбив військо Уорика і військо дружини Генріха VI Маргарити, высадившееся в Англії з допомогою французького короля Людовіка XI. Уорик було вбито, Генріх VI у квітні 1471 знову усунутий і помер (може бути убитий) в Тауері 21 травня 1471. Завершення війни. Після перемоги, щоб зміцнити своєю владою, Едуард IV почав жорстокі розправи і з представниками Ланкастерской династії, і з бунтівними Йорками та його прибічниками. Після смерті Едуарда IV 9 квітня 1483 престол перейшов для її малолітньому синові Едуарду V, але до влади захопив молодший брат Едуарда IV, майбутній король Річард III, який спершу оголосив себе протектором малолітнього короля, і потім скинув його й наказав задушити в Тауері разом з його молодшим братом Річардом (серпень (?) 1483). Спроби Річарда III зміцнити своєю владою викликали повстання феодальних магнатів.
Страти й конфіскації майна відновили проти прибічників обох угруповань. Обидві династії, Ланкастерів і Йорков, об'єдналися навколо Генріха Тюдора, далекого родича Ланкастерів, який жив мови у Франції при дворі короля Карла VIII. 7 чи 8 серпня 1485 Генріх висадився в Милфорд-Хейвене, безперешкодно пережив Уельс і з'єднався відносини із своїми прибічниками.
Від його об'єднаного війська Річард III зазнав поразки бої при Босворте 22 серпня 1485; він було вбито. Королем став Генріх VII, засновник династії Тюдорів. Одружившись з дочкою Едуарда IV Єлизаветі — наступ. Сторінка 1 з 2 Схожі реферати:.
Війна Червоної Та Білої Троянд Скорочено
Реферат на тему:. Реферат на тему:.
Реферат на тему:. Реферат на тему:.
Реферат на тему.